«Учень — це не посудина, яку потрібно заповнити, учень — це смо­лоскип, який треба запалити».

В.О.Сухомлинський говорив: ”Дати дітям радість праці, радість успіху у навчанні, збудити в їхніх серцях почуття гордості, власної гідності – це перша заповідь виховання. У наших школах не повинно бути нещасливих дітей, душу яких гнітить думка про те, що вони ні на що не здібні. Успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для переборення труднощів, бажання вчитися “

Успіх приходить до тих, хто рухається вперед,  до тих, хто розподіляє свої сили з розумом. Людина лише там чогось домагається, де вона сама вірить у свої сили.           Людвіг Фейєрбах (Німецький філософ)

Провідною формою організації навчальної діяльності в школі є урок. Але як би не змінювалася тема, мета, завдання, зміст, "незмінними залишаються наші турботи про створення найсприятливіших умов для навчання, розвитку й виховання кожної дитини", створення атмосфери психологічного комфорту. Це збагачує емоційне життя учнів, створює піднесений настрій.

 Педагогічна технологія "Створення ситуації успіху" допомагає долати труднощі, включає створення різноманітних видів радості, використання прийомів, за допомогою яких розгортається робота з різними категоріями учнів.

Ситуація успіху – це суб’єктивний психічний стан задоволення наслідком фізичної або моральної напруги виконавця справи, творця явища. Ситуація успіху досягається тоді, коли сама дитина визначає цей результат як успіх. Навіть інколи переживаючи ситуацію успіху, дитина може зазнати незабутніх емоційних вражень, різко змінити в позитивний бік стиль свого життя.

Мета діяльності вчителя – створити ситуацію успіху для розвитку особистості дитини, дати можливість їй відчути радість усвідомлення своїх здібностей, віри у власні сили, допомогти зрости в успіху, дати відчути радість від здолання труднощів, переконати, що задарма в житті нічого не дається, скрізь необхідно докласти зусиль. І успіх буде еквівалентним витраченим зусиллям.

Актуальність  проблеми сьогодні полягає в тому, що:

• знання, якості, мислення сучасної людини мають бути гнучкими, мобільними, конкурентоздатними;
• особистість має вміти володіти комунікативною культурою, працювати в команді;
• критичне мислення, оцінювання ситуації, вміння знаходити шляхи вирішення  проблем – запорука успіху;
• вміння працювати з інформацією, використовувати її для індивідуального розвитку і самовдосконалення – вимоги сучасного життя.

В основі педагогічної технології "Створення ситуації успіху" лежить особистісно орієнтований підхід до процесу навчання та виховання. Тільки особистісно орієнтоване навчання дає можливість кожному учню реалізувати індивідуальні особливості, розвинути свою пошукову активність.

Умови запровадження:

• позитивний настрій для навчання;
• відчуття себе рівним серед рівних;
• усвідомлення особистісної цінності;
• можливість вільно висловлювати свою думку і вислуховувати інших.

З педагогічної точки зору ситуація успіху — це  цілеспрямоване, організоване поєднання умов, за яких створюється можливість досягти значних результатів у діяльності як окремо взятої особистості, так і колективу в цілому. Це результат продуманої та підготовленої стратегії і тактики вчителя, сім'ї.

З психологічної точки зору успіх — це переживання стану радості, задоволення від того, що результат, до якого особистість прямувала в своїй діяльності, або збігся з її очікуваннями, сподіваннями (з рівнем домагань), або перевершив їх.

З соціально-психологічної точки зору успіх — оптимальне співвідношення між очікуваннями оточуючих, особистості та результатами їх діяльності. В тих випадках, коли очікування особистості збігаються або перевершують очікування оточуючих, найбільш значних для особи, можна говорити про успіх. Може  змінюватися коло людей, думку яких цінує особистість, але сутність успіху не змінюється.

Створюючи ситуацію успіху на різних етапах уроку слід пам’ятати кілька основних правил:

• треба добре знати психологію дитини, її вікові та індивідуальні особливості;
• пам’ятати, що в кожної дитини є задатки, завдання педагога – розвинути їх у здібності;
• любити дитину, ставитися до неї, як до рівної, виключити грубість, різкість, образливий тон;
• оцінювати результати навчальної діяльності учнів на основі індивідуального та диференційованого підходів;
• урок або проведений захід повинен викликати позитивні емоційні почуття.

Вимоги до особистості вчителя, який створює ситуацію успіху, наступні.

Педагог повинен піклуватися про те, щоб навчально – виховний процес, який він організовує, містив у собі ситуацію успіху. Це має стосуватися діяльності як індивідуальної, так і групової. Педагог повинен володіти силою сугестивного впливу за допомогою елементів педагогічної техніки. Однак в жодному разі вчитель не повинен зловживати здібністю до навіювання.

 Для вчителя важливо розуміти внутрішній світ дитини, поважати його внутрішній стан, говорити правду, хоч інколи й гірку. Якщо учень відчує, що вчитель цікавиться його емоційним станом, прагне допомогти, то прийме зауваження вчителя і довірить йому свою долю. При цьому вчитель має нести відповідальність за наслідки своїх педагогічних дій.

Велике значення має емоційна культура вчителя, його психологічна компетентність. Без цього не можна створити ситуації успіху ні дітям, ні самому вчителю.

Існують типи успіху:

1. Неочікувана радість – це почуття задоволення від того, що результати діяльності учня перевершили його очікування. З педагогічної точки зору – це результат продуманої, підготовленої діяльності вчителя.

2. Спільна радість – полягає в тому, щоб учень досяг необхідної для себе реакції колективу. Вона може бути підготовленою вчителем або спонтанною. Спільною радістю вважають тільки ті реакції колективу, які дають можливість дитині відчути себе задоволеним, стимулюють її зусилля. Це, перш за все, має бути емоційний відгук оточуючих на успіх члена свого колективу.

3. Радість пізнання – це радість пізнання нового, хоча вона по своїй суті альтруїстична. Пізнання опирається на самоосвіту й самопізнання. Така радість не може вирости на пустому місці, народитися без серйозних причин. ЇЇ головна умова – спілкування. Немає більш цінних мотивів для навчання, ніж інтелектуальні, в основі яких лежить проблема пізнавати світ, коли важливий не стільки результат, скільки процес пізнання. Радість навчального процесу та радість пізнання тісно пов’язані. Створення пізнавального інтересу є предметом турботи вчителя, який формує радість пізнання.

Створення ситуації успіху має певний алгоритм:

1. Зняття страху. Допомагає перебороти невпевненість у власних силах.
(Люди вчаться на своїх помилках і знаходять  інші шляхи вирішення проблем).

2. Авансування успішного результату. Допомагає вчителю висловити тверду переконаність у тому, що його учень обов’язково впорається з поставленим завданням. Це, в свою чергу, переконує дитину у своїх силах і можливостях. ("У тебе обов’язково вийде”, "Я навіть не сумніваюсь у позитивному результаті”).

3. Прихований інструктаж дитини про способи і форми здійснення діяльності. Допомагає дитині уникнути поразки. Досягається шляхом побажання. ("Можливо краще почати з ...”, "Виконуючи роботу, не забудьте про ...”).

4. Внесення мотиву. Показує дитині заради чого і кого здійснюється ця діяльність, кому буде добре після виконання. ("Без твоєї допомоги твоїм друзям не впоратись...”).

5. Персональна винятковість. Визначає важливість зусиль дитини в діяльності, що здійснюється або здійснюватиметься.("Тільки ти міг би...”, "Тільки тобі і можу доручити...”)

6. Мобілізація активності або педагогічне виконання. Спонукає до виконання конкретних дій. ("Ми дуже хочемо розпочати роботу...”,"Так хочеться швидше побачити...”).

7. Висока оцінка деталі. Допомагає емоційно пережити не результат в цілому, а якоїсь її окремої деталі. ("Найбільше мені сподобалось у твоїй роботі...”, "Найбільше тобі вдалося...”).

 У цій педагогічній технології всі учні умовно поділяються на групи:

Категорія учнів «Надійні» – це школярі різного віку, які мають добрі здібності, сумлінно ставляться до виконання своїх обов’язків, активні у громадській роботі, самостійні, впевнені у собі, рівень їх домагань адекватний можливостям. У класі такі діти почуваються спокійно, впевнено, захищено. Взаємини у сім’ї, зазвичай, добрі.

У «Впевнених» – здібності можуть бути і вищими, ніж у „надійних”, але система не відлагоджена. Періоди підйому, злету змінюються розслабленням, спадом. Діти дуже емоційно реагують і на досягнення, і на поразки. У класі викликають симпатію і в однокласників, і у вчителів. Недоліки таких учнів: збої в роботі, швидке звикання до успіхів, переростання впевненості у самовпевненість. Ростуть такі діти у дружніх, дбайливих сім’ях.

Учні третьої категорії – «Невпевнені» – цілком успішні школярі, пізнавальні інтереси яких пов’язані, зазвичай, з навчанням. Мають добрі здібності і відповідально ставляться до справи, але невпевнені у своїх силах. Причинами можуть бути: занижена самооцінка, нестійкий настрій, складна атмосфера в сім’ї, епізодичні поразки тощо. Найбільш хворобливо такі діти реагують на упередженість вчителів і необ’єктивне оцінювання

«Зневірені» мають непогану підготовку, здібності, успіхи в навчанні. Однак, після відчутої колись радості сподівань, що здійснилися, з різних причин втратили її. Причини відчаю: серія поразок, безтактність педагога, позиція в сім’ї (улюбленець –„попелюшка”). Педагогам слід знати, що чим менше у дитини надії на успіх, тим скоріше вона замикається у собі і виставляє щодалі більш глибокий захист проти втручання. Така дитина легко стає „ізгоєм” через свою вразливість, нестандартність, небажання змінювати свій світогляд.

Навчання за технологією передбачає три етапи:

Перший — «Діагностика інтелектуального фонду колективу». Його мета — виявлення школяра з групи невпевнених (недостатній рівень інтелектуального розвитку, трохи лінивий до навчання, але доброзичливий і поступливий).

Другий — «Вибір інтелектуального спонсора». Мета — виявлення школяра, який із задоволенням буде ділитися своїми знаннями з іншими (високий рівень інтелектуального розвитку, упевнений у своїх силах, активний і відповідальний).

Третій — «Фіксація результату і його оцінювання». Мета — створити умови для самовираження та самоствердження учнів, заохотити до такого виду діяльності інших.

Основні прийоми педагогічної технології

"Створення ситуації успіху"

Надія на успіх живе в кожній людині. Але, на жаль, не кожна надія здійснюється, тому що успіх гарантований лише для тих, хто прикладає до його здійснення власні зусилля. Шляхи створення ситуації успіху різні, вони залежать від груп школярів, з якими працює вчитель. Допоможуть вести роботу у цьому напрямку, наблизити успіх до кожної дитини наступні прийоми:

 Прийом "Невтручання"— максимальне надання самостійності у вирішенні проблеми.

"Холодний душ"— учителю не слід поспішати з поліпшенням оцінок, він не тільки не "поливає бальзамом" зачеплене самолюбство, але й трохи "підсипає солі" (за А.С.Макаренком).

"Анонсування"— спершу треба обговорити з учнем, що йому потрібно буде зробити, провести мовби репетицію майбутньої події."Невпевненим" така попе­редня підготовка створить психологічну установку на можливий успіх, дасть упевненість у своїх власних силах.

"Гидке каченя"— прийом для "зневірених" учнів. Важливо вчасно побачити їхні позитивні якості, створити всі можливі умови для тих, кому так необхідно, щоб хтось повірив у них, допоміг удосконалитися.

 Сенс прийому "Емоційне заохочення"у тому, щоб уселити в дитину віру в себе, похвалити за будь-що, навіть незначне; усмішкою, поглядом дати зрозуміти учню, що серце, душа вчителя розкриті для нього.

"Сходинки до успіху"— крок за кроком підніматися разом з учнем сходинками знань.

 "Емоційне блокування"— це обмеження розгортання образи, розчарування, утрати віри у власні сили. Треба допомогти учневі пересилити свою невдачу, знайти її причину, переорієнтувати його з песимістичної оцінки подій на оптимістичну.

 "Стабілізація"— створення умов для того, щоб загальна позитивна реакція класу на діяльність учня не стала одноразовою, а, по можливості, часто повторювалась.

"Даю шанс"— спеціально підготовлена педагогом ситуація, за якої дитина дістає можливість неочікувану для самої себе розкрити власні можливості, здібності.

 Прийом "Сповідь"— щире звернення до найкращих дитячих почуттів, розкриття перед учнем стану своєї душі. Однак цей прийом може дати очікуваний ефект лише в разі правильного прогнозування вчителем відповідної реакції учня.

 Прийом "Стеж за нами" використовується для дітей з інтелектуальною занехаяністю, з лінощами думки. Сенс його полягає в тому, щоб дати можливість учню відчути радість визнання в собі інтелектуальних сил.

 "Емоційний сплеск" — це спроба дати емоційний заряд упевненості в тяжку для учня хвилину, нагадавши йому про його великі інтелектуальні можливості.

 Прийом "Обмін ролями" дає учням можливість проявити себе, наприклад, у ролі учителя, показує дітям, що вони здатні робити набагато більше, ніж від них очікують.

 "Створення ситуації змагань" — завдання педагога — виявлення гідного "суперника" й утримання ситуації інтелектуально-творчого змагання під педагогічним контролем.

 "Вибір адекватних стимулів" — стимул для роботи повинен бути привабливим для учнів, а при втраті своєї актуальності змінюватись.

 "Допомога друга" — це вчасна допомога як з боку викладача, так і з боку учнів, що підтримує прагнення дитини стати на ноги, уселяє в неї впевненість у власні сили, у спроможність здолати труднощі.

 Сутність прийому "Еврика" є прагнення вчителя активізувати учнів нехай на маленьке, але власне відкриття відомих фактів, що спонукає їх мислити, відкривати для себе нове, розкривати красу процесу пізнання.

 Прийом "Навмисна помилка" активізує увагу учнів. Його рекомендується використовувати при перевірці знань.

Шляхи створення "ситуації успіху" різні, вони залежать від груп школярів, з якими працює вчитель.

Стратегії і тактики досягнення успіху в навчальному процесі

 Уявлення про свої високі здібності - ось те, що забезпечує мотивацію навчання та реалізацію творчих здібностей учнів набагато більше, ніж істинний рівень цих здібностей. Він може бути високим, як і оцінки, але не мотивувати успіх у навчанні. Рівень інтелекту може бути не високим, але, якщо при цьому індивідуальний рівень "Я можу” високий, учень буде вчитися із задоволенням. Його відчуття успіху буде не тільки формальним (за оцінками), але й емоційним. Такі учні працюють активно, творчо, тому що почувають себе успішними.

Стратегія 1:Робіть помилки нормальним і потрібним явищем.

 Страх зробити помилку дуже знижує індивідуальний рівень "Я можу”. Коли цей страх зникає, в учня відбувається прорив свідомості, і він починає відчувати набагато більші можливості. Ось прийоми (тактики) для досягнення цієї мети. Розповідай про помилки. Показуй цінність помилки як спроби. Більше помилок роблять люди активні, а не пасивні, тому активність варто завжди схвалювати. Ось чому важливо винагороджувати помилки зауваженнями, зробленими з ентузіазмом і позитивним пафосом, мотивуючи таким чином продовження праці. Наприклад: "Помилка вже зроблена. То й що? Тепер подивимось чому можна на ній повчитися”, або "Ця помилка – не таке вже велике лихо. Якщо ви врешті-решт зовсім не будете робити помилок, я втрачу свою роботу!”  Мінімізуйте наслідки від зроблених помилок. Позиція "червоного олівця” , на жаль, типова для вчителя. Роки педагогічної практики, протягом яких учитель виправляє помилки в учнівських зошитах, призводять до того, що виявлення і підкреслення помилок стає звичкою.

Учитель указує на найменші помилки просто автоматично. Якщо ви хочете підвищити самоповагу  учнів, допомогти їм подолати страх невдачі, відмовтесь від цієї недоброї звички. Взагалі не використовуйте червоний колір і не повертайте учням покреслені зошити. Це не означає, що ми не радимо взагалі конструктивно критикувати чи виправляти помилки. Ми лише за те , щоб виправлення помилок не перетворювалось у самоціль і не формувало б в учнів навчену безпорадність.

Стратегія 2:Формуйте в учнів віру в успіх

Учні мають вірити, що успіх завжди можливий. Сформувати таку впевненість можна за допомогою прийомів, в основі яких є позитивний зворотній зв’язок та безмежна віра в учнів:

• наголошуйте на будь-яких поліпшеннях,
• повідомляйте про будь-які внески,
• розкривайте сильні сторони учнів, 
• демонструйте віру в учнів.

"Емоційне поглажування” – констатація будь-якого, навіть незначного факту успіху, навіювання учню віри в себе, відкритість вчителя для довіри і співчуття.

1. "Авансування” – репетиція майбутньої дії, що створює психологічну настанову на успіх. Можна заздалегідь оголосити питання семінару, назвати прізвища учнів, яких передбачаєте спитати, дати пробну контрольну роботу і інше.

2. "Даю шанс”. Шанс, про який йдеться, – це заздалегідь приготовлена педагогом ситуація, за якої учень одержує можливість зненацька для себе розкрити свої можливості.

3. "Сповідь”. Рекомендується застосовувати в тих випадках, коли є надія, що відверте звертання вчителя до кращих почуттів учнів одержить розуміння, породить відповідний відгук. Як його застосовувати – справа досвіду і техніки. Тут треба все прорахувати, прогнозувати можливі рекції.

4. "Загальна радість”. Це емоційний відгук оточення (колективу учнів класу) на успіх кожного учня. Важливо, щоб у досягненнях кожного учня  навколишні бачили результати своєї праці, а сам він розумів, що його радість – це радість підтримки, стану "Свій серед своїх”. Зрештою, у тому, як реагує учнівський колектив на успіхи чи невдачі своїх членів, особливо помітно виявляється його моральна сутність.

5. "Еврика”. Суть прийому полягає в тому, щоб створити умови, за яких учень, виконуючи певне завдання, зненацька для себе дійде висновку, що відкриває невідомі для себе раніше можливості. Завдання вчителя – помітити це глибоко особисте відкриття, усіляко підтримати учня, поставити нові завдання і надихнути на їх розв’язання.  Допомога вчителя при створенні ситуації відкриття має бути як можна більш непомітною.

6. "Лінія обрію”. Перший успіх учня відразу ж підхоплюється вчителем, пропонуються  нові способи розбудити думку учня, вивести його на обрії самостійного мислення, причому лінію цього обрію він сам постійно відсуває.

7. "Визначайте труднощі Ваших завдань”. Учні, які спрямовані на уникнення невдач, сприймають будь-яку нову задачу як важку. Визначайте, що вони мають рацію, і ніколи не називайте свої завдання легкими. Що може подумати про себе учень, котрий не може виконати ваше "легке” завдання? Краще сказати "Майте на увазі, це досить важке завдання, але Ви вже підготовлені до його успішного виконання”. Якщо таке завдання успішно виконується, самоповага учнів зростає, якщо ж не виконується, є можливість "сховати лице”: завдання було важке.

8. Обмежуйте час на виконання завдання. Учні з низьким рівнем "Я можу” легше переносять ситуацію нерозв’язання задачі, якщо час на її вирішення несподівано обмежується. Коли Ви бачите, що учень втрачає надію, говоріть "стоп”, "кінець роботи”. Цим Ви врятуєте його від невдачі. Він не вирішив задачу не тому, що нездатний, а тому, що "час закінчився”. Досвідчені вчителі часто застосовують цей мудрий прийом.

Стратегія 3: Концентруйте увагу учнів на минулих успіхах.

Вчителі часто акцентують увагу на тому, що учень робить неправильно. Вони щиро сподіваються таким чином змусити їх у майбутньому робити це краще. Проте потрібно діяти навпаки. Єдиний безпечний шлях, що мотивує людей до досягнень, – це підкреслювання всього того, що вони роблять правильно. Успіх народжує успіх, тому вчитель повинен підкреслювати минулі досягнення, щоб сприяти новим успіхам. Аналіз минулого успіху. Успіх визначається п’ятьма факторами:

1. вірою у власні здібності;

2. числом спроб;

3. допомогою інших;

4.складністю задачі;

5. удачею.

Учні можуть контролювати лише два з них:віру у свої здібності і число спроб. Вони не можуть знати, скільки допомоги їм знадобиться від інших, чи важка буде задача і чи поталанить їм. Повторюй та закріплюй успіхи

Однією з причин зневіри у своїх здібностях є те, що учні не відчувають  прогресу у навчанні. Оцінки результатів поточного контролю не завжди дають необхідні відчуття. Якщо невисока оцінка повторюється кілька разів, то це вже досить переконливий показник відсутності прогресу в навчанні і, отже, відповідний сигнал для пошуку можливості покращення оцінки результатів поточного контролю. Подбати про таке покращення бажано не тільки учню, а й вчителю. У такому випадку суб’єктивність оцінки і навіть її завищення можуть бути оправданими.

Стратегія 4: Робіть процес навчання відчутним

Альбоми досягнення. Учень самостійно веде альбом досягнень, в якому ведеться облік успіхів у навчанні і самостійній творчості. В альбом можна внести найбільш вдало розв’язані задачі, твори, враження від прочитаних книг і обов’язково похвальні записи вчителів чи класного керівника. Слід знати, що альбоми індивідуальні і їх ні в якому разі не можна порівнювати з іншими. Розповіді про вчора, сьогодні, завтра. Корисним є коротка розповідь "про вчора, сьогодні, завтра”. Учню можна сказати: "Пам’ятаєш, коли ти не міг перекласти на англійську жодного речення? А сьогодні, подивись, які у тебе досягнення! А що може бути завтра?”

Стратегія 5: Визнання досягнень.

Є учні, що вже досягли певних успіхів, - це благополучні, успішні учні. І є учні, що намагаються і хочуть поліпшити свої результати. Їх потрібно розрізняти, тому що підтримки потребують насамперед вони. Ось кілька ефективних прийомів визнання досягнень.

«Оплески». "Оплески в даному разі не означають, що ми повинні "ляскати” в долоні. Це похвала, висловлена з очевидним ентузіазмом. Ми можемо "аплодувати” досягненням як навчальним, так і деяким іншим, що мають певне відношення до учня. "Оплески” повинні бути без порівнянь з іншими, без очікувань на майбутнє. Кращий спосіб влаштувати оплески – просто описати ситуацію і місце в ній учня.

«Винагороди». Усі види винагород, що засвідчують добре поводження їхніх власників, гарні. Чим більше досягнень ми знайдемо і відзначимо, тим більше позитивного буде в атмосфері учнівського колективу. Пам’ятайте, однак, визнавати потрібно зростання і ретельність, а не кращі результати. Виставки. Досягнення учнів – твори, доповіді – можна поміщати на дошку або на стенд у класі. Можна також періодично запрошувати до цієї виставки учнів з інших учнівських колективів.

«Позитивна ізоляція». Позитивна ізоляція дуже корисна для невпевнених учнів. Виберіть час наприкінці уроку, поговоріть один на один з учнем про його успіх. Ви можете також вибрати кілька хвилин під час перерви або після занять. Це повинна бути коротка розмова. Учні мають потребу у викладацькій увазі. Ще один варіант – окремий почесний стілець для успішного учня на сьогоднішньому уроці.

«Самовизнання». Зазвичай учні очікують, що їхні успіхи визнає вчитель, замість того, щоб самим подивитись на себе з боку і прийняти власне рішення щодо своїх досягнень. Цьому їх потрібно спеціально навчати! Попросіть кожного учня встановити, яке його особисте досягнення варте того, щоб бути схваленим, визнаним. Спочатку таке прохання може здатися нездійсненим для багатьох, особливо тих, що побоюються радіти тому, що самі можуть говорити про свої досягнення.

Виберіть техніку підтримки, щоб допомогти учням відчути свою інтелектуальну спроможність, повірити у власні сили та сформуватися активною, творчою, оптимістичною особистістю. Число технік підтримки для підвищення самоповаги не обмежується наведеним вище. Вибирай стільки, скільки потрібно для конкретного учня.

Вимоги до особистості й діяльності педагога

Для створення ситуації успіху важлива емоційна культура вчителя, його психологічна компетентність, вербальна «інструментовка», наприклад, такі висловлювання педагога :

• Це дуже важливо, і в тебе неодмінно вийде...
• Саме ти й міг би зробити таку справу...
• Це зовсім не складно. Навіть якщо не вийде — нічого страшного...
• Починай же! Я впевнений, ти це добре зробиш...
• Ось це вийшло в тебе дуже гарно!

І головне, що необхідно вчителю, який приступає до роботи за педагогічною технологією "Створення ситуації успіху", — створити оптимістичну установку дитини, забути на деякий час про її недоліки, побачити тільки перспективні лінії її розвитку. Безперечно, ця технологія заслуговує на пильну увагу з боку вчителів сучасної школи.    

Основними умовами створення психологічного комфорту є:

• задоволення потреб дитини;
• створення позитивної атмосфери для досягнення спільних цілей;
• відчуття рівного серед рівних;
• сприймання вчителя як друга, порадника.

 Завдання учителя –  навчити учнів вірити навіть тоді, коли вони самі в себе не вірять. 

Кожна дитина особлива, по-своєму неповторна й обдарована. Звернення вчителя до її найкращих почуттів обов’язково матиме успіх і знайде відгук у дитячих серцях. Дати дітям відчути радість праці, щастя успіху в навчанні, збудити в їхніх серцях почуття власної гідності – ось наше найперше завдання, бо успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини, що породжує енергію для боротьби з труднощами, бажання вчитися..

Щоб дійти до мети, треба перш за все йти. О. де Бальзак

Використані джерела інформації: Інтернет ресурси